envelopinfo@asea.com.uaphone38 050 526 52 38

Продукція ASEA та печінка, жовчний міхур і підшлункова залоза

Кожен живий організм складається з клітин – структурно-функціональних одиниць всіх живих організмів, для яких характерний власний метаболізм та здатність до самовідтворення.

Наша клітина – це велика кількість багатьох елементів, одним з яких є органела мітохондрія. В одній клітині їх дуже багато. 

Мітохондрія.  Мітохондрія – це енергетична станція організму, яка виробляє Аденозин три фосфат окисно-відновні сигнальні молекули або скорочено їх називають АТФ редокс сигнальні молекули. При їх розпаді виділяється енергія, яка використовується для роботи всіх органів нашого організму та виконання всіх його функцій. З точки зору виробництва енергії молекула АТФ є найважливішою молекулою нашого організму. З віком мітохондрій стає все менше, їхня робота сповільнюється і як результат – менша кількість енергії виробляється для життєдіяльності нашого організму. Людина старіє і, відповідно, без енергії помирає.

Продукція компанії ASEA. Успіх компанії безпосередньо пов’язаний з виробництвом АТФ редокс сигнальних молекул штучним шляхом – поза людським організмом. Значення цього відкриття прирівнюється до винаходу пеніциліну та вітамінів. Вітаміни винайдено для підтримки організму, а пеніцилін – щоб припинити запальні процеси в організмі. Продукція ASEA – це додаткова можливість нашого організму боротися з хворобами, оновлюватися та омолоджуватися.

Випускається продукція у вигляді рідини – молекули, яка розлита в літрову пляшку та у вигляді гелю в тубі ємністю 80 мл.

Як це працює в нашому організмі?

Печінка – найбільша з травних залоз, займає верхній відділ черевної порожнини, розташовуючись під діафрагмою, майже повністю міститься в правому підребер'ї і частково захищена грудною кліткою. Здорова печінка дорослої людини м'яка, червоно-коричневого кольору.

Це найбільший та найважчий орган людини. Її вага близько 2 кг. 80% печінкової тканини займають особливі клітини – гепатоцити, які формують 4 дольки печінки. Прийнято виділяти праву і ліву долі печінки, поділені зверху серповидною зв’язкою, а знизу – поперечною борозною. Варто відзначити, що права частка набагато більша за ліву, її досить легко можна промацати в правому підребер’ї. Ліва частка розташована ближче до лівої частини очеревини, де знаходяться підшлункова залоза і селезінка. Самі гепатоцити становлять структурно-функціональні одиниці печінки призматичної форми, які називаються печінковими часточками. У людини ці часточки відокремлюються один від одного досить слабо, між ними проходять жовчні капіляри, які збираються в більші протоки. З них утворюється загальна печінкова протока, що переходить в загальний жовчний проток, по якому в дванадцятипалу кишку надходить жовч. На внутрішній стороні печінкової поверхні, приблизно в середній її частині, розташовуються ворота печінки, через які входить печінкова артерія і виходить ворітна вена, а також загальний печінковий проток, що виводить жовч з печінки.

Печінка виконує такі важливі функції:

  • знешкоджує різні чужорідні для організму речовини (ксенобіотики), такі як алергени, токсини і отрути, перетворює їх у менш токсичні з’єднання, що простіше виводяться;
  • видаляє з організму зайві вітаміни, медіатори, гормони, а також проміжні і кінцеві токсичні продукти обміну речовин (фенол, аміак, ацетон, етанол, кетонові кислоти);
  • бере участь в травних процесах, забезпечуючи глюкозою енергетичні потреби організму, перетворює деякі джерела енергії (амінокислоти, вільні жири, гліцерин, молочну кислоту та інші) в глюкозу. Цей процес називається глюконеогенезом;
  • поповнює і зберігає енергетичні резерви, регулює вуглеводний обмін. У вуглеводному обміні функція печінки полягає в утворенні та накопиченні глікогену - запасного енергетичного субстрату організму. Глікоген створюється в результаті переробки глюкози та інших моносахаридів, молочної кислоти, продуктів розщеплення жирів і білків;
  • запасає і зберігає деякі вітаміни, в ній містяться жиророзчинні вітаміни А, D, водорозчинний вітамін B12 і мікроелементи, такі як мідь, кобальт та залізо. В ній здійснюється метаболізм вітамінів А, В, С, D, е, К, РР, а також фолієвої кислоти;
  • бере участь у кровотворних процесах плоду, синтезує ряд білків плазми крові: глобуліни, альбуміни, транспортні білки для вітамінів і гормонів, білки протизгортальної і згортаючої систем крові і т. д. Під час пренатального розвитку печінка бере участь у процесі гемопоезу;
  • синтезує холестерин і його ефіри, ліпіди і фосфоліпіди, ліпопротеїди та регулює ліпідний обмін;
  • синтезує жовчні кислоти, білірубін, продукує і секретує жовч;
  • є сховищем для великого об’єму крові. Якщо стався шок або втрата значної кількості крові, звужуються судини печінки і кров викидається в загальне судинне русло;
  • синтезує гормони і ферменти, що беруть участь у процесі перетворення їжі в дванадцятипалій кишці та інших відділах тонкої кишки;
  • регулює баланс білків, жирів і вуглеводів. При недоліку надходження з їжею вуглеводів печінка починає їх синтезувати з білка, а при надлишку вуглеводів і білків в їжі переробляє їх надлишок в жири.

Жовчний міхур має грушеподібну форму і розміщений в черевній порожнині під нижньою частиною правої долі печінки. Основним завданням жовчного міхура є збір і зберігання жовчі, яка секретується у печінці. В ньому проходять нерви і кровоносні судини, які сполучені з печінкою. Наявність жовчного міхура не є необхідною для здійснення травлення. При деяких порушеннях, пов’язаних з функціонуванням і/або структурою жовчного міхура, може знадобитися хірургічне видалення цього органу, що практично не впливає на травлення. Жовчний міхур є додатковим резервуаром жовчі. Обсяг жовчі, який міститься в ньому, становить 60-80 мл, але жовч в жовчному міхурі сильно концентрована. Жовч виробляється печінковими клітинами безперервно і через систему протоків надходить в кишечник. За добу в людини виробляється 1200-1500 мл жовчі. Частина жовчі накопичується в жовчному міхурі, де в результаті всмоктування води її концентрація збільшується в кілька разів. Під час травлення скороченнями жовчного міхура густа жовч виганяється в дванадцятипалу кишку. До складу жовчі входять жовчні кислоти, жовчні пігменти, холестерин, білірубін. При деяких захворюваннях жовчних шляхів (камені, запальні процеси), коли шлях жовчі закритий механічною перешкодою, жовч потрапляє в кров і зумовлює жовте забарвлення шкіри і видимих слизових (жовтяниця!).

Жовч є активним ферментом, що збільшує всмоктування жирів і вітаміну К, посилює рухову функцію кишечника і, володіючи бактерицидною дією, затримує гнильні процеси в кишечнику. При наявності їжі в шлунку і дванадцятипалій кишці процес виробництва жовчі рефлекторно посилюється.

Фізіологічна роль жовчних шляхів полягає у виведенні жовчі в кишечник. При відсутності їжі в кишечнику жовч надходить туди в невеликій кількості, якщо ж людина поїла, то її кількість значно збільшується. Найбільша кількість жовчі виділяється в кишечник після прийому в їжу таких продуктів, як м'ясо, яйця, молоко. Механізм надходження жовчі в дванадцятипалу кишку такий: продукти перетравлення харчових речовин діють на стінки дванадцятипалої кишки, звідти надходить імпульс на жовчний міхур, жовчний міхур скорочується і спорожняється. Швидкість току жовчі і її кількість при цьому значно підвищуються.

Після видалення жовчного міхура процес виділення жовчі печінкою та транспортування жовчі в кишківник не порушується, так як магістральні жовчні протоки після операції залишаються непошкодженими.

При чому тут молекула?

Робота наших органів - печінки, жовчного міхура, підшлункової залози відбувається завдяки АТФ редокс сигнальним молекулам. Якщо таких молекул є мало, тоді все працює дуже повільно, жовч погано рухається, стає густою, втрачає кислотний баланс. Жовч не повинна застоюватися, а постійно виплескуватися, заново народжуватися. У зв'язку з тим, що жовч дуже концентрована, вона перетравлює не тільки їжу, але й органи.

Якщо уявити собі, що людина сидить на дієті. Вона не їсть, обмежує себе у всьому. А жовч виділяється навіть тоді, коли ми дивимося на продукти чи нюхаємо їх. Якщо вона не виплескується повністю, то починає згущуватися, утворюються каміння, які забивають жовчні проходи. Тоді починаються приступи і далі операція. Тому потрібно їсти потроху, але їсти. Якщо ви зробили операцію, видалили каміння, але продовжуєте вживати їжу, яка спричиняє утворення каміння в жовчному міхурі, то вони будуть утворюватися. Тому потрібно пити Молекулу ASEA, яка не розчиняє каміння, але дає можливість органам працювати злагоджено.

Тому краще голодання. Коли людина голодає, то печінка віддає свої ресурси, звільняється. А накопичення завжди є. Якщо печінка збільшена, то в організмі мало АТФ редокс сигнальних молекул, мало енергії, імунна система впала, орган не встигає виконувати свої основні функції. І тому, коли ми п’ємо Молекулу ASEA, печінка починає знову працювати швидше. При голоданні 60 мл Молекули ASEA добре прийняти перед сном, через 5 хвилин випити склянку води і лягати спати, тому що коли ми спимо, печінка викидає токсини, очищується. Далі зранку натщесерце знову випиваємо 60 мл Молекули ASEA і через 5 хвилин склянку чистої води. Тепер вода буде виводити ці токсини, шлаки, хворі клітини з нашого організму. І надалі протягом дня потрібно випивати 2 літри чистої води. Якщо організм зашлакований, неправильне харчування, алкоголь і т.д., то 5-15 днів голодання і при цьому вживання Молекули ASEA дають хороший результат. Дуже добре хоча би 2 рази в рік робити розгрузку для організму на 5 днів. А їсти бодай 6 разів в день. Звільнити організм від м'яса, штучної їжі, не змішувати їжу. В такому випадку людина починає скидувати вагу. При вживанні Молекули ASEA зменшується апетит.

Зранку уявіть собі, що хочете з'їсти протягом дня. Ці страви розділіть на 4-6 частин: якщо це хліб, то потрошки на нього щось покласти, але не запивати нічим. І так все. Молекула ASEA дає енергію, і ви будете цілий день, п’ючи воду і вживаючи потрошки їжу, внормовувати вагу, не відчувати голод, а найголовніше – зберігати енергію. Не змішуйте їжу, почніть правильно харчуватися. Якщо людина починає скидувати вагу – печінка очищається, генерується, розмножується і наростає за рахунок потоку крові. Молекула ASEA знищує хворі клітини, починає будувати нові, здорові клітини. Організм сам направляє силу на оздоровлення.

Якщо сильний біль там, де печінка, то це – жовчний міхур. Печінка не має нервових закінчень, тому людина не відчуває болі. А якщо біль опоясуючий – тоді це підшлункова залоза. В такому випадку можна натерти Renu 28 і біль проходить.

Підшлункова залоза – друга за величиною залоза травної системи. Її маса становить 60-100 г, довжина – 15-22 см, ширина 3-9 см, товщина – 2-3 см. Залоза має сірувато-червоний колір і часточкову будову. Підшлункова залоза – це непарний орган, це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції знаходиться в лівому підребер’ї позаду шлунку і має вихід в 12-палу кишку. Вона складається з розширеної внизу частини – головки, середньої частини – тіла, та загостреної вверху частини, яка називається хвостовик. Головка підшлункової залози знаходиться в області шлунку, тому більшість людей біль в ній сприймають як запалення шлунку. Підшлункова залоза розташована мезоперитонеально: головка та тіло в черевній порожнині, хвіст в заочеревинному просторі. Це залоза змішаної секреції, що виробляє як травний сік (екзокринна функція), так і гормони (ендокринна функція).

Серед основних і найважливіших функцій підшлункової залози виділяють такі:

  1. Секреція гормонів, таких як інсулін і глюкагон, соматостатин (ендокринна або гуморальна функція).

Ендокринна частина підшлункової залози, що складає приблизно 3% від маси залози, представлена невеликими скупченнями клітин – підшлунковими острівцями (insulаe pancreаticae), які ще називають острівцями Лангерганса. Острівці оточені тонкою сполучно-тканинною оболонкою, мають круглу або овальну форму діаметром 100-300 мкм. Інколи трапляються острівці зірчастої або стрічкоподібної форми. Острівці розташовані у часточках залози між панкреатичними ацинусами. У підшлунковій залозі може бути від 200 тис. до 2 млн острівців, найбільше їх у хвості залози. Кількість острівців у людини в стані здоров’я – до мільйона.

Підшлункові острівці складаються з ендокринних клітин – інсулоцитів, між якими проходять гемокапіляри фенестрованого типу, оточені перикапілярними просторами. Гормони, що виробляють інсулоцити, спочатку потрапляють у перикапілярний простір, а вже потім через стінку капілярів – у кров. Інсулоцити значно менші за розмірами, ніж ациноцити. Характерною структурною ознакою цих клітин є наявність в їх цитоплазмі секреторних гранул, за властивостями яких інсулоцити поділяються на чотири групи: β-клітини (базофільні), α-клітини (ацидофільні), D-клітини (дендритні) і F-клітини.

β-інсулоцитів найбільше – 70-75 %, вони переважно розташовані у центрі острівців. Базофільні гранули β-клітин діаметром приблизно 275 нм містять синтезований ними гормон інсулін. Цей гормон забезпечує проникність клітинних мембран для глюкози, що міститься в плазмі крові. Інсулін - це білок і його функція полягає у стимулюванні переробки глюкози клітинами. Майже всі тканини та органи (наприклад, печінка, м'язи, жирова тканина) здатні переробляти глюкозу тільки за його наявності. Ці тканини і органи називають інсулінозалежними. Інші тканини і органи, наприклад мозок, не потребують інсуліну для того, щоб переробляти глюкозу, і тому їх називають інсулінонезалежними.

Неперероблена глюкоза депонується (запасається) в печінці та м'язах у вигляді полісахариду - глікогену, який у подальшому може бути знову перетворений на глюкозу. Але для перетворення глюкози на глікоген також потрібен інсулін.

У нормі рівень глюкози в крові коливається в досить вузьких межах: від 70 до 110 мг/дл (міліграм на децилітр) (3,3-5,5 ммоль/л) вранці після сну та від 120 до 140 мг/дл після їжі. Це відбувається завдяки тому, що підшлункова залоза виробляє інсулін залежно від рівня глюкози в крові. У разі недостатності інсуліну (цукровий діабет 1-го типу) або порушенні взаємодії інсуліну з клітинами (цукровий діабет 2-го типу) глюкоза накопичується в крові у великій кількості (гіперглікемія), а клітини організму (за винятком інсулінонезалежних органів) не здатні її засвоювати. Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м'язах глікогену, зниженню концентрації глюкози в крові.

α-інсулоцити, яких в острівцях є 20-25 %, розташовані переважно на їх периферії. В цитоплазмі цих клітин багато ацидофільних гранул діаметром приблизно 230-300 нм, що містять гормон глюкагон, який є антагоністом інсуліну, сприяє утворенню глюкози в печінці.

D-інсулоцити, яких в острівцях є 5-10 %, мають зірчасту форму, а в їх цитоплазмі розміщені гранули діаметром приблизно 320-350 нм. Ці клітини виробляють гормон соматостатин, що гальмує виділення інсуліну та глюкагону α і β-інсулоцитами, а також синтез ферментів ациноцитами підшлункової залози.

F-інсулоцитів в острівцях усього 1-5 %, вони мають полігональну форму і містять у цитоплазмі дрібні гранули діаметром приблизно 140 нм. Ці клітини синтезують поліпептид, який стимулює виділення підшлункового і шлункового соків. Пептид - природний та синтетичний амід, в якому два або більше залишків α-амiнокислот (однакових або різних) з'єднанi мiж собою пептидними зв'язками. Хоч формально пептидом є амінокислотний ланцюг будь-якої довжини, цей термін найчастіше використовують для коротких полімерів, що містять до 40-50 мономерних одиниць. Довші пептиди називають поліпептидами або білками.

Пептиди беруть участь у багатьох процесах живих організмів, володіють високою фізіологічною активністю, регулюють різні біологічні процеси. За своєю біорегуляторною дією пептиди прийнято ділити на групи:

  • сполуки, що володіють гормональною активністю (глюкагон, окситоцин, вазопресин і ін);
  • речовини, що регулюють травні процеси (гастрин, шлунковий інгібуючий пептид та ін);
  • пептиди, що регулюють апетит (ендорфіни, нейропептид-Y, лептин і ін);
  • сполуки, що володіють знеболюючим ефектом (опіоїдні пептиди);
  • органічні речовини, що регулюють вищу нервову діяльність, біохімічні процеси, пов'язані з механізмами пам'яті, навчання, виникненням почуття страху, люті і ін;
  • пептиди, що регулюють артеріальний тиск і тонус судин (ангіотензин II, брадикінін та ін.);
  • пептиди імунологічної дії захищають організм від потрапиляння в нього токсинів.

Для правильної роботи клітин і тканин необхідно адекватну кількість пептидів. Проте з віком і при патології виникає дефіцит пептидів, який істотно прискорює знос тканин, що призводить до старіння всього організму.

  1. Секреція і синтез травних ферментів (харчова або екзокринна функція).

Екзокринна частина залози виробляє протягом доби 500-700 мл підшлункового (панкреатичного) соку, що містить травні ферменти: протеолітичні ферменти (трипсин і хемотрипсин) та амілолітичні ферменти (амілазу, глікозидазу, галактозидазу), ліполітичну субстанцію (ліпазу) та інші, що беруть участь у перетравлюванні білків, жирів і вуглеводів. Екзокринна частина підшлункової залози є складною альвеолярно-трубчастою залозою, маса якої складає приблизно 97% від маси органа. Підшлункова залоза розділена на часточки дуже тонкими сполучно-тканинними міжчасточковими перетинками, що відходять від капсули. У сполучно-тканинній стромі розташовані кровоносні та лімфатичні судини, нервові закінчення, нерви, автономні парасимпатичні вузли та вивідні протоки.

Структурно-функціональною одиницею екзокринної частини підшлункової залози є панкреатичний ацинус, який складається з кінцевого секреторного відділу і вставної протоки. Ацинуси щільно прилягають один до одного. Панкреатичний ацинус має форму мішечка діаметром 75-150 мкм. Його утворюють 6-12 великих секреторних клітин – екзокринних панкреатоцитів (ациноцитів). Ендокриноцити – І-клітини, що синтезують гормони панкреозимін і холецистокінін. Ці ферменти стимулюють секрецію ациноцитів підшлункової залози та виділення жовчі гепатоцитами печінки.

  1. Нейтралізація кислого хімусу, який з шлунку перетікає в дванадцятипалу кишку.

Хімус – рідкий або напіврідкий вміст шлунку, який складається з частково перетравленої їжі, шлункового та кишкового соку, секретів залоз, жовчі, злущених епітеліальних клітин та мікроорганізмів. Хімус формується в результаті моторної та секреторної діяльності шлунка та евакуюється у дванадцятипалу кишку через пілоричний сфінктер, який їх розділяє. Пілоричний сфінктер активно бере участь у евакуаторному процесі та у формуванні хімусу, що поступає до дванадцятипалої кишки. Пілоричний сфінктер визначає розмір частинок, що евакуюються, та, якщо вони більше 1,0-1,2 мм у діаметрі, повертає їх в антральну частину шлунка.

Вміст шлунка потрапляє до дванадцятипалої кишки окремими порціями завдяки скороченню мускулатури шлунка та відкриттю пілоричного сфінктера. Це відкриття відбувається внаслідок подразнення рецепторів слизової пілоричної частини шлунка соляною кислотою. Перейшовши до дванадцятипалої кишки, соляна кислота, що знаходиться в хімусі, діє на хеморецептори слизової оболонки дванадцятипалої кишки, що призводить до закриття пілоричного сфінктера.

Швидкість переходу вмісту шлунка у дванадцятипалу кишку залежить від складу, осмотичного тиску, об'єму, кислотності, температури та консистенції шлункового вмісту, ступеню наповнення дванадцятипалої кишки, стану пілоричного сфінктеру.

Хімус переходить у дванадцятипалу кишку тільки тоді, коли його консистенція стає рідкою або напіврідкою. Вуглеводна їжа евакуюється швидше, аніж їжа, багата білками. Жирна їжа переходить в дванадцятипалу кишку з найменшою швидкістю. Тут їжа розчиняється на мономери, які доволі легко засвоюються організмом. Ферменти підшлункової залози розчиняють і жири, і білки, і вуглеводи.

Найбільшими ворогами даного органу є алкоголь, жир, нікотин, м’ясо, ковбаски, сосиски. В той момент, коли вони діють на підшлункову залозу, проникливість її стінок збільшується, ферменти виходять в саму тканину, а підшлункова починає переварювати саму себе. Це дуже небезпечний процес. Підшлункова залоза лежить практично на спині, на аорті. Тому, якщо ферменти попадають не в 12-палу кишку, а в організм, а найближче це аорта, тоді починаються проблеми – роз’їдається організм.

Друга причина панкреатиту – це жовчно-кам’яна хвороба (найчастіше у жінок). Коли камінь гуляє по жовчному міхурі, в будь-який момент він може закупорити жовчні шляхи – проходи. В такому випадку тиск в даних органах збільшується і ферменти попадають в тканини. Це викликає гострий панкреатит. Тому каміння треба видаляти.

Цукровий діабет пов’язаний з мітохондрією. Інсулін може і вироблятись, але клітини його не розпізнають. В організмі мало АТФ редокс сигнальних молекул, мало енергії. Людина йде в лікарню, там їй дають штучний інсулін, при цьому підшлункова залоза відпочиває. Штучний інсулін працює напряму, і з часом його потрібно все більше і більше.

Якщо пити Молекулу ASEA, то наші мітохондрії зустрічаються з нею і починають працювати, виробляти енергію, виводити відмерлі клітини і відновлювати хворі. Тепер здорові клітини починають розпізнавати інсулін. Робота організму налагоджується.

Використовуючи продукцію компанії ASEA треба розуміти, що вона допомагає всім, але у кожного з нас свій термін споживання: все залежить від віку, хворіб, середовища перебування, їжі та напитків, ведення способу життя і т.д. Через 2-3 місяці проблеми не вирішуються, треба час. Продукти діють, а їх дія починається через 5 хвилин після початку використання.